Ой, одна-одненька вечір зустрічаю,
А навколо мене білий цвіт розмаю.
Під вікном калину вітерець гойдає, |
Та й ніхто не знає. | (2)

Вийду у садочок, соловей співає,
А кому щебече та й ніхто не знає.
Ой, піду я, мамо, де музика грає, |
Що на серці в мене - хай ніхто не знає. | (2)

Та й пішла, як пава, у вбранні святковім,
Бачу, до вподоби стала козакові.
Як ішли до дому так серденька бились |
І мені всю нічку чорні вуса снились. | (2)

Ой, піду ще, мамо, де музика грає, |
Бо той козаченько вже мене чекає! | (2)

Бо той козаченько вже мене чекає!