Все в думках ожива - і луги у зелених отавах,
І гніздо ластовине під дахом старого хлівця,
І дупласта верба, що вдовою схилилась над ставом, |
Все, що в спадок дісталось назавжди від мами й отця. | (2)

Кущ калини рясний і тепло дорогого порога,
І в достиглих пасльонах замурзане миле дитя,
Знову радо мене повела неспокійна епоха |
По тернистих дорогах важкого, складного життя. | (2)

Я по ньому пройшов без вагань як по мінному полю,
Не боявся, що раптом десь вибухом смерть спалахне.
Батько й мати щодня сумували за мною до болю, |
Задобряючи долю, щоб зло обминало мене. | (2)

Все в думках ожива - і луги у зелених отавах,
І гніздо ластовине під дахом старого хлівця,
І дупласта верба, що вдовою схилилась над ставом, |
Все, що в спадок дісталось назавжди від мами й отця. | (2)