Кирпата весна...
Брунькоголовим деревам осанна, сину!
Відкраяла сповна мені рядна,
Жовтими помаранчами вкрила спину.
У-у! У-у! Теплі мелодії протягом линуть в вікно,
У-у! У-у! Птахи-прочани розтоплюють сніжне панно.

Невмиване тіло землі
Посмішку лагідну ховає у вусах-травах,
Мерехтливі вогні заховані в чорних барвах.
У-у! У-у! Ходить шукати їх босий Іванко вночі,
У-у! У-у! Зробить із них у Данька коваля дукачі.

Кирпата весна
Хутко заводить танцю кривого з дівками,
Тісто замішане, треба лише вина,
Ми заквітчалися першими будяками
Зрання, зрання, зрання...