Розвивайся, ой, ти, старий дубе,
Весна красна буде!
Розпадуться пута віковії, |
Прокинуться люди. | (2)

Розпадуться пута віковії,
Тяжкії кайдани,
Непобіджена злими ворогами |
Україна встане! | (2)

Встане наша мати Україна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяну-річки |
Одна, нероздільна! | (2)

Щезнуть межі, що помежували
Чужі між собою,
Згорне мати до себе всі діти |
Теплою рукою! | (2)

Діти ж мої, діти нещасливі,
Блудні сиротята,
Годі ж бо вам у чужих на службі |
Свій вік коротати! | (2)

Пора, діти, добра поглядати
Для власної хати,
Щоб ґаздою, але не слугою |
Перед світом стати! | (2)