У долонях неба достигало сонце,
У густих отавах ніжилась роса,
А роки крутили тихо землю сонну
І сивіла чорна мамина коса.
Заблукала старість та й прийшла до неньки,
Не змогла минути і цього двора,
Де бродила в мальвах я іще маленька,
Де мене стрічала юності пора.

Приспів:
Ріка тече – не повертає |
Роки виблискують крильми. |
Без смутку осені немає, |
Немає долі без зими... | (2)

Знову квітнуть квіти, виростають діти.
Стеляться дороги, хиляться жита.
Ненадовго весни, ненадовго літо –
На порозі стане осінь золота.
Хоч природа мріє – личенько блідніє,
Дощові світанки нахиляють стан.
А в шовкові коси снігові завії
Заплітають смуток, як густий туман.

Приспів. (2)