Колись мені мій батько говорив,
Як я ще бігав босими ногами,
І ці слова я в серці повторив,
Карбовані батьківськими устами:
Шануй, синочку, завжди свій народ,
Як треба, то й життя віддай без жалю,
Тобі передавати з роду в рід,
Мій батьківський наказ заповідаю!

Приспів:
Сину, мій синочку, пам'ятай, дитино, -
Прадіди навчають з глибини віків.
Полюби, мій сину, рідну Україну
Так, як любиш Бога і батьків!

Летять літа – за веснами весна,
Знов на подвір'ї розквітає калина.
Мені немов нашіптує вона,
Що виріс я, і я - вже не дитина.
Тепер зі мною поруч син стоїть
Такий, як я колись був, невгамовний.
І свого батька заповіт в цю мить
Я синові передаю з любов'ю.

Приспів.

Немов хмаринки легкі в небесах
Ідуть за поколінням покоління.
Коли посієм раболіпство й страх,
То прийде час – і вижнемо каміння.
Батьки! Погляньте на своїх синів,
На їх серця, неначе небо чисті!
Кладіть у них освячений посів,
Зерно добра засійте урочисто!

Приспів.