З далеких доріг, далекого краю,
Вертаюсь додому, додому вертаю,
Де я народився, і, де довго жив,
І, де юність свою колись тут залишив.

До рідної хати, до рідного краю
По стежині в гори дорогу долаю,
До тої калини, що її посадив,
До рідної мами, яку давно залишив.

Пробач мені, мамо, за сивії коси,
Пробач за ці зморшки на твоїм лиці.
Поїхав я в світ своє щастя шукати,
Довго шукав - та не щастило мені...

Бо щастя моє там, де рідная хата,
Де гріє мене материнська любов,
Де гори високі, смереки зелені,
До них я вертаюсь знову і знов!

Спішу туди, де бистрі потоки,
Де ще зеленіють дерева високі,
Де буйні трави полонини покрили,
Спішу я до мами, спішу до родини!