Місяця промінчик впав на скроні
І озвалась сивина життя:
Чую серцем мамині долоні,
Що вели мене малим в життя...

Доторкнусь я ніжними рядками
Чистих струн прожитого життя -
Тільки ж не почуєш, рідна мамо,
Пісню, що завжди тобі писав...

Ось і осінь в золотому блиску
Застелила килим на землі...
Чую голос я твій, мамо, близько
І живу по ньому на землі...

Знову до гнізда свого з далека
Прилетять лелеки на весні -
Березень не так уже й далеко,
Тільки, не почуєш їх пісні...

Місяця промінчик впав на скроні,
І озвалась сивина життя...