У вирій відлетіли літа, як сизокрилі птиці,
І понесли на крилах мою весну і літо молоде,
Ще вчора мені матуся сяяла сонцем у світлиці,
І дітей вогником тепла зігрівало її серце золоте.

Моя рідна мамо! Люба пташко, голубко сива,
У голубій блакиті шукаю твій образ посеред зірок,
І із небес відлунює твоя мова ласкава, лагідна, мила,
І у нашім саду ти усміхаєшся цвітом посеред квіток...

Яке життя прекрасне... Якщо у тебе є рідна мати,
Двері відкриті у хаті, пахне хлібом і молочком,
І під вікном цвітуть ніжні квіти у божій благодаті,
І ти милуєшся білим світом, радієш всяким добром.

Я поклоняюсь на коліна - і прошу милості у Бога,
Щоб у снах побачити тебе, люба матусю, на хвилину,
У твої обійми, як дитя, притулитись із далекої дороги,
На мить почути твій голос, як щебет соловейка на калині.

Моя матусю! Спи спокійно вічним сном...
Нехай над тобою світить сонце, земля буде пухом...
Я у піснях тебе у слові величаю журавлиним пером,
Щоб твого серця храм любові передати своїм внукам.

Мамо, я дуже сумую за тобою і цілую твої сліди,
У спогадах шукаю твій образ, моя трудівнице,
Іду за село на могилу, де стоять клени і ясени,
Запалюю свічу і молюсь тобі, мій Ангеле Білолиций...