Казка летить, наче птах,
Серед ночі,
В казки зажурені мамині очі,
Ніжна рука - лебедине крило,
Слово її, як живе джерело...

Світиться пасмо, як дим,
З-під-хустини,
Мамине фото в обіймах калини.
І рушники, наче лебеді білі,
В нашій світлиці спочити присіли...

Рани душі нам давно відболіли,
Ранні оті вже птахи відлетіли,
Та залишалася рана одна -
Ця передчасна її сивина...