Життєва доля непроста –
Все суєта та суєта.
Кує зозуленька літа,
Старенька мати відцвіта.
Не відцвітай, я повернусь,
Дитинства світу доторкнусь,
Цілющої води нап'юсь,
Заплачу з туги й засміюсь.

Приспів:
Мене зустрінуть із розлук
Пелюстки найніжніших рук,
Очей небесних чистота,
Любов воістину свята,
Що збереже і сохранить –
Лиш мати вміє так любить.

Я повертаюся назад,
Білесеньких хатинок ряд.
Без мене відцвітає сад,
Вітри без мене гомонять.
Ще мить, солодко-щемна мить,
І хвіртка гірко забринить.
Лиш мати вміє так любить
І непрощенного простить...

Приспів.