Рано весною тихими ночами
Зірки котились у долину росяну.
Такою ніччю зіронька упала
Через поріг у материнську сивину.
Колиска з чистим покривалом загойдалась,
Дрім споришевий обійняв дитя.
І раннє сонце із-за лісу підіймалось,
Щоб подивитись, кому ніч дала життя.

Приспів:
Доки жива мати,
Доти є гніздо.
Квіти пригорнулись біля хати,
Дітям є дорога у тепло.

І сміх, і сльози, долю безталанну,
Перше кохання і останній біль...
Усе, що мала, мати дарувала
Своїй дитині, щоб щастило їй.
Роки, роки все заростають бур'янами...
Якби моглось, щоб не пройшло життя...
З любов'ю й ніжністю до тебе, мамо,
Летить мій голос, моя ненько дорога.

Приспів.