Мені розказала матуся моя,
В той день, як лише народилася я,
Дідусь мій тоді зі старої верби
Для мене новеньку колиску зробив.

В саду яблуневім поставив її,
Щоб ніжно співали мені солов'ї,
А потім мене у колиску поклав,
І голосом добрим тихенько сказав:

Живи з любов'ю в серці, дитя,
І Бог збереже твоє чисте життя,
Нічого не бійся, не плач, все мине,
Щасливий лиш той, хто із Богом живе.

Минули літа, їх не вернеш назад,
І знову розцвів яблуневий твій сад,
Колиска вербова стоїть як нова,
Лиш тільки, дідусю, тебе вже нема...

Так крутиться колесом наше життя,
І я вже не теє маленьке дитя,
Та все ж пізнаю, що безмежний цей світ,
Завжди пам'ятатиму твій Заповіт:

Живи з любов'ю в серці, дитя,
І Бог збереже твоє чисте життя,
Нічого не бійся, не плач, все мине,
Щасливий лиш той, хто із Богом живе!