Захурделило й засніжило сліди,
По яким прийшов до дідової хати.
Щоб вклонитись й на коліна стати,
Бо не часто повертався я сюди...
Так прозріємо ми всі вряди-годи,
Коли рідних починаємо втрачати...

Приспів:
У житті я більш ніколи не схилюся,
Коли тяжко я терплю, та не здаюся,
Ні біди я, а ні горя не боюся,
Бо душею буду завжди молодим!
Я до тина, наче глечик, нахилюся,
Як колодязний журавель води нап'юся.
Ні біди я, а ні горя не боюся,
Бо сильніший я від горя та біди!
Бо сильніший я від горя та біди!

Тут пройшли мої дитячі роки,
Саме тут я рвав і аґрус, і порічки,
І виконувати слово стало звичним,
Бо не равлики ми, а чоловіки!
Буду пам'ятати я довічно,
Завдяки кому я став таким.

Приспів.