Білила мати полотно
І на траву рясну стелила,
А у зажурене вікно
Осіннє сонечко світило.

Приспів:
Були полотна ті
Для матінки святі -
Стелила їх, як долю
Для сина й для доні!..

Лишалися сліди малі
На тих полотняних дорогах,
Немов сувої полотна,
Дороги в світ йшли від порoга...

Приспів.

Білила мати полотно
І сорочки із нього шила,
В дитинство я вертаюсь знов
По тих дорогах, мов на крилах...

Приспів.

Стелила мати полотно
Своїми білими руками,
Білила мати полотно,
Білила осінь коси мамі...

Приспів.