Я не вірю у твою смерть...
Я не вірю, що тебе немає...
Розтерзала душу на чверть,
І серце море сліз виливає...

Від втрати друга я напівмертва,
Як сліпець, не бачу білого світу...
У лихої недолі я стала жертва,
Бо від смерті немає ніякого ліку.

Не спиться мені у безсонні ночі...
Дивлюсь в темноту, шукаю тебе...
Плаче ридає від болю серце жіноче,
Вчорашні спогади рятують мене...

Іду під проливним дощем у заметіль...
Тебе виглядаю у зір, у сизім тумані,
Відкриту свіжу рану виїдає сіль,
Несу хрест і молитвою зцілюю рану.

День за днем, як свіча, у попіл згораю,
Виснажене тіло тане, як віск, від журби,
Як жити без тебе, мій любий, я не знаю,
Де взяти сили, щоб квіти для тебе цвіли?..