Торкнувсь вечір тихо трав,
Біля клубу хтось заграв,
А я ходжу по саду
І спокою не знайду.
Ой, що ж діяти мені?
Бо на хлопця я всі дні
Дуже задивлялася,
Певно, закохалася!

Він повз двору йшов колись,
Та на мене задививсь,
В сад несміливо гука:
- Дай, дівчино, яблука!
Я очей не підвела,
Чомусь грушу подала,
Та й переконалася:
В нього закохалася!

Промайнули літні дні,
Він "люблю" сказав мені,
Хоч про це ніхто не зна,
А на серці в нас весна.
Біля саду вже щодня
Він машину зупиня,
На хвилинку забіжить...
Ви ж нікому не кажіть!
Тссссс!