В кафе наповненім юрбою,
Де ллються вина золоті,
Люблю лишатися з тобою,
О смутку мій, на самоті...

В кутку, десь в сутіні вечірній
Ми сидимо удвох одні
І слухаєм в журбі безмірній,
Як плачуть струни жалібні.

І серцю солодко, музика грає,
Огні, веселий сміх, вино...
Як хороше, коли страждає
На світі серце хоч одно.