Я - дочка чорнобривої землі...
Зелених дібров сивого Дністра.
Дзвенить водограй у моїй душі,
Чиста водиця, ріка життя...

Повінчана, сонцем навесні
Закохана у синій небокрай.
Я залюблена у явори стрункі,
Що тримають на своїх плечах мій рай...

Місяць білолиций - князь молодий,
Веде мене у казковий світ,
Де у полі зріє колос золотий,
Червоні маки - пахучий квіт!..

Ллється водограєм джерело -
Світанкове проміння золоте,
Райдужне сяйво виграє над селом,
Манить у зелен гай мене...

О, доброго ранку, земле моя!..
Мій сивочолий батечку Дністер,
Дай нап'юсь водиці з джерела,
До синіх гір піду на шпацер!..

Загублюсь у житах у полі...
І віднайду щастя для душі,
І зустріну зорі світанкові
Подарую прекрасну мить тобі!..