Замело стежину снігом,
Що прямує за село,
Кришталево-білим сріблом
Вразить очі ніжно-ніжно
І сніжинок мов зернинок
Кучугури намело.

Приспів:
Заміта зима сніжинки у метіль,
Понесе за обрії дарунком,
Припадіть моїй коханій ви до вік,
На очах розтаньте поцілунком.

А стежинонька до краю
Вкрита наче пилина.
Що робити - я не знаю,
Де стежину відшукаю,
Десь кохана забарилась,
Мабуть, сльози на очах.

Приспів. (2)

Не журись, моя кохана,
Я стежину віднайду,
Сніг між нами вмить розтане
І кохання полум'яне
Обніме і закружляє
Тебе ніжну молоду!

Приспів. (2)