Літній вечір розсипає зорепад...
І відлунює музика у тишині.
Ця пісня ластівкою летить у сад
І до твого вікна несе мої вірші.

Ти знаєш, коханий, як тебе люблю!
Ти мені потрібний, як пречисте небо...
І крізь зоряні світи тебе зову!
У долонях несу зореквіт для тебе...

Ніжною трояндою цвітуть слова,
І зірка в небі малює казковий рай.
Ти - Всесвіт мого серця, радість життя,
Співай мені! Кохай! Та лиш не зникай!

Ти - місяць золотий, осяйне небо,
Поміж яснооких зір я - твоя зоря!
Не мовчи! Поклич, коханий, до себе!
Я прилечу через океани, моря!

Літній вечір розсипає зорепад...
Ти загадай бажання - жадану мрію!..
Я - ця пташка, що розвеселяє сад,
Лови щастя у долоні - цвіт лелію!