Одинокий лебідь по кругу пливе,
Білокрилий лебідь живе й не живе,
Білокрилий лебідь, перебите крило,
Було в нього щастя, кохання було...

На березі озера гніздечко він мав,
Та щасливої долі так і не зазнав.
Гніздечко спалили і те, що в нім було,
Знищили поле, зруйнували село...

Була в нього пара та щира любов,
В серці тепер тільки холодная кров.
Лебідку втратив, крило поранили,
Було в нього щастя та його загубили...

Було в нього щастя і лебідка кохана,
Тепер залишилась сердечная рана,
Сердечна рана, що його серце ятрить,
Якже на світі тому лебідю жить...

Лебедю білокрилий, з силами тм зберися
Та й в небеса високо так піднімися,
Поглянь он в озері, що за горою,
Плаває лебідка з такою ж журбою.

Не піднімусь і не стану летіти,
На озері ріднім буду тут я жити.
І до іншої не зможу пристати,
Бо тільки раз можу я вірно кохати!..