Хто дівчину любить, той любить і ліс.
У лісі так темно, так тихо!
І я його дуже любив то колись,
Та вже минувало те лихо!..

Дівчата у лісі зовсім не такі,
Як часом бувають у хаті:
У лісі вони звичайненькі, плохі,
Не кажуть: геть! Дивиться мати!

Ідіть же, дівчата, по ягоди в ліс,
Квітки рвіть та пісні співайте:,
А ти, мій козаче, туди навернись,
Та там собі в купі й гуляйте.

Я бачив Маруся під гаєм ішла,
Аж гульк, їй назустріч козак молоденький,
Вона вся згоріла, не знає й сама
Од чого, а він веселенький.

Підходить до єї - за руки взялись
Як ті голуби цілувались...
Шепнула Маруся: ходімо у ліс!
Пішли - і од мене сховались.

Ну, що вже робили вони там удвох,
Не знаю, бо в лісі було вже темненько,
А чув, що Маруся сказала: ох, ох!
І сперву так дуже, а потім тихенько, тихенько.