Летіла зозуля
Та й стала кувати,
Десь мого милого |
Сей день не видати. | (2)

Десь мого милого
Сей день не видати −
Повів до Дунаю |
Коня напувати. | (2)

Повів до Дунаю
Коня напувати,
На білім пісочку |
Два слідочки знати. | (2)

Що перший слідочок −
Коня вороного,
А другий слідочок − |
Миленького мого. | (2)

Піду я в садочок,
Зірву я листочок,
Прикрию, пристелю |
Милого слідочок. | (2)

Щоб того слідочка
Пташки не збродили,
Щоб мого милого |
Другі не любили. | (2)

А вже ж полюбили
Ще й причарували,
А вже ж тії чари |
На правдоньку стали! | (2)