Знову осiнь вже на дворi нiжно - золота.
Ледве свiтить мiсяць вгорi, срiбло розлива.
Дощ у ринвах тихо плаче, нiжно туркотить,
Наростає бiль у серцi день у день.

Приспів:
Я так довго чекаю, кохана, тебе.
За якими морями, свiтами, ти йдеш.
Мрiєш зорями ночi, лебiдко моя.
Ти приходиш де двоє - ти i я.

Кришталевi краплi жалю на очах тремтять,
Леви з Ринку посмутились, у зажурi сплять.
Листя вогником вальсує i цiлує брук,
Пролунав аккорд розлуки назавжди.