Заблукала в горах біла чайка,
Замилувалась нею Бойківчанка.
В житнім полі дівчина гуляла,
Та й маки червоні зривала.
Бойківчанко моя, бойківчанко,
В поле приходиш ти ранком.
В полі на світанку гуляєш,
Веселі пісні мені ти співаєш!

А житнеє поле широке,
Вітерець його розвіває.
І стигле колосся жита
Стрункі ноги твої обнімає.
Бойківчанко моя, бойківчанко,
Серед квітів, голубко, гуляєш.
Скажи мені, мила дівчино,
Чи мене ти щиро кохаєш?..

А житнє широкеє поле
Немов жовтеє, жовтеє море.
Вітерець по ньому гуляє,
Стигле колосся його розвіває.
Бойківчако моя, Бойківчанко,
Ти в душі вогонь розпалила,
Від очей твоїх волошкових,
Відірвати я погляд не в силах!