А до осені ще так далеко... Тільки літо,
Осипалось пелюстками троянд, любов одцвіла...
Закружляв золотий листопад, розтоптав квіти,
І я не відчув твоєї ніжності й тепла...

Закрутила і замела заметіль за вікном,
Випав перший сніг, запорошив стежку до саду,
Ти розправила крила птахи, змахнула крилом,
І квіти кохання зів'яли під снігопадом...

А я бачу у снах твої очі, як льон сині...
Ясний світлий погляд і щиру усмішку твою,
Волошкою у житах розцвіла при долині...
Я чую твій голос і шукаю ранню весну...

У моїй душі снігопад, снігопад, снігопад...
Ти приніс мені печаль, самотності розпуку,
І від проливних дощів засмутився літній сад,
Окутав моє серце ледом у вічні муки...

А до осені ще так далеко... Тільки літо...
Гроза шмагає вітром в лице, у душу мою...
У мріях лечу за тобою, де цвітуть квіти,
Щоб сказати тобі, кохана, як тебе люблю!

А наше щастя на друзки розбите, наче скло,
Збираю вчорашні осколки - порізав душу.
Пролетіли літа швидко, якби їх не було,
Виглядаю з далеких доріг, за тобою тужу...