Стоїть гора високая,
А під горою гай, гай, гай.
Зелений гай густесенький,
Неначе справжній рай.

А в тім гаю тече річка.
Що скло, вода блистить, блистить.
Долиною широкою
Бог зна куда бежить.

Бежить вона край бережка,
Де в’яжуться човни, човни.
Там три верби схилилися
Та й журяться вони.

Пройшли весна та й літечко,
Настали холода, хлада.
Осипиться з нас листячко
Та й понесе вода.

До тебе, люба річечка,
Ще й вернеться вода, вода.
А молодість не вернеться,
Не вернуться года.