Їхав козак за Дунай, сказав дівчині "прощай",
Один коник вороненький весело гуляв.

Крикнув, свиснув на коня. – Оставайся ти сама,
Будь щаслива і здорова, голубка моя.

– Ой вернися, козаче, твоя дівчина плаче.
З ким ти її спокидаєш, їдеш за Дунай?

– Спокидаю тебе долу, а сам їду у дорогу.
Будь щаслива і здорова, голубка моя.

– Я не хочу нікого, тільки тебе одного.
Лиш би тільки був здоровий – там все пропаде.