У Петрівочки дві неділечки,
В мене голосочок, як у дівочки.

Вже Петрівочка та минається,
В мене голосочок да теряється.

Вже Петрівочка та мина, мина,
Мене голосочок та кида, кида.

Вже ячмінь колос та викидає,
Зозуленька в лузі та замовкає.

На морі утка та купалася,
Що на бережку та сушилася.

Ой на берегу та сушилася,
А на дочку мати да сварилася:

– Не ходи, дочко, та із комори,
Поки розійдуться та поговори.

– Потім будеш, мамо, та сваритися,
Коли на Дунаї та баритися.

Потім будеш, мамо, та научати,
По Дунаю летіть та ночувати.