У неділю вранці-рано
Синє море грало,
Товариство кошового
На раді прохало:
"Благослови, отамане,
Байдаки спускати,
Та за Тендер погуляти,
Турка пошукати".

Чайки, байдаки спускали,
Гарматами риштовали,
З Дніпрового гирла широкого
Випливали, серед ночі темної,
На морі синьому
За островом Тендером
Потопали, пропадали...

Отамана курінного,
Сироту Степана молодого,
Синє море не втопило,
А в турецьку землю агарянську
Без корми прибило...
Тоді сироту Степана,
Отамана молодого,
Турки-яничари ловили,
В кайдани кували...

Ой, Спасе наш Межигорський,
Чудотворний Спасе,
Не допусти мене впасти
В тяжкую неволю!
Там кайдани по три пуда,
Отаманам - по чотири,
І світу божого не бачать,
Не знають, без сповіді вмирають,
Як собаки, здихають...

І згадав сирота Степан в неволі
Свою далеку Україну,
Нерідного батька старого,
І коника вороного,
І нерідну сестру Ярину...
Плаче-ридає,
До бога руки здіймає,
Кайдани ламає,
Утікає на вольную волю...

Турки-яничари його догнали,
До стовпа в'язали, очі виймали,
Гарячим залізом випікали,
В кайдани кували,
В тюрму посадили та й замурували...