Це і є життя – її серцебиття,
Її медичні картки, її проїзні квитки.
Кожна з її речей, фарба довкола очей,
Час, який минає, коли вона засинає...
Це й була боротьба – чорна скашна труба,
Братні хрипкі баси, вимотані голоси,
Вересневі міста, вся її гіркота,
Терпкість, яка зникає, коли вона замовкає...

Коли стирає листи, залишає пости,
Падає в ліжко своє...
Коли усе, що є: подорожні мішки,
Бібліотечні книжки,
Бите армійське взуття – це і є життя!

Коли застуда стара, коли вона завмира,
І говорить: Стривай, давай пізніше, давай,
Іншим разом, бери випалені прапори,
Які я сама несу, в нас ще стільки часу!
В неї місяць в руці, змії в рюкзаці,
Співи в голові – злагоджені, хорові...
Злагоджені, хорові... | (2)