Беру лен, беру лен, борозду за тижден;
Вибрала-м до краю, воз мене, шугаю!

Беру лен, беру лен, сама команичка,
Воз мене, шугаю, хоц я невеличка.

Хоц я невеличка, але я шумничка,
Стану коло бочка, яко фраїрочка.

Ой, лене, мій лене, мій зелений лене,
Хто тя ту посіяв, най тя і вибере.

Посіяли його миленького ручки,
Я го буду брати стиха, помалючки.

Беру лен, беру лен, зимна роса на нім,
Пішов мій миленький і я піду за ним.