0
0

Небо Один в каное




СьоAmгодні небо таке Fраптове,
ТрCохи готичне і леEдь барокове.
На бAmілі плечі чиєїсFь втоми
СкладCає у стопи небесEні тони.

НAmебо шукає, небоF знаходить.
СпустиCлося з даху і зновEу ходить,
AmХодить грозою, лягаєF в квіти,
ТрCохи полежить і муEсить іти.

     AmТа я не Fпіду, Cтрохи постою,  E 
     AmПоки гроза Fне мине, Cбуду з тобою. E 
     AmНебо так і не Fприйняло тCеорій буття, яEк і я,
     Бо цAmіль життя, бо цільF життя – віднайти жCиття!   E 

НAmебо солоне, такеF спонтанне,
ДивCиться в когось і в коEгось тане.
AmДихає громом, знаходFить цілі –
НапCитись моря і статEи сіллю.

AmНебо міліє, останнFє губить.
ШукCає вічність – знахоEдить губи.
ВпиAmвається знову і зновуF кресне
CЇї земним в своєE небесне...

     AmТа я не Fпіду, Cтрохи постою,  E 
     AmПоки гроза Fне мине, Cбуду з тобою. E 
     AmНебо так і не Fприйняло тCеорій буття, яEк і я,
     Бо цAmіль життя, бо цільF життя – віднайти жCиття!   E 





Оцінити цей розбір
Внески:
Данило
Данило
anonim