У Містечку Богуславку капелія грала
Молодая Бондарівна цілу ніч гуляла |(2)

Ой хоч ходжу хоч гуляю по своїй охоті
Такиж бо я не втеряю Дівоцької цноти |(2)

Був в ту пору пан Каньовський в місті на охоті
Довідавсь о Бондарівні і о її цноті

Ой як крикнув пан Каньовський подати сідельце
Там гуляє Бондарівна кипить моє серце

Ой звелів же пан Каньовський музиці заграти
Обійняв він Бондарівну тай смів цілувати

Ой не годен пан Каньовський мене цілувати
Тільки годен пан Каньовський мене роззувати

Ой шепнули добрі люди Бондарівні тихо
Тікай-тікай Бондарівно буде тобі лихо

Ой тікала Бондарівна по межі до мами
А за нею два жовніри з гострими шаблями

Ой тікала Бондарівна з високого мосту
Сама ж вона хорошая хорошого зросту

Ой тікала Бондарівна помежі крамниці
Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці

Ой чи волиш Бондарівно ізо мною жити
Ой чи волиш Бондарівно в сирій землі гнити

Ой волю я пан Каньовський в сирій землі гнити
Ніж з тобою по неволі на цім світі жити

Ой як тільки Бондарівна це словце сказала
Як вистрелив пан Каньовський Бондарівна впала

А на тій же Бондарівні шовковії стрічки
Куди несли Бондарівну скрізь кривави річки

Ой посунув пан Каньовський по столу таляри
Оцеж тобі старий Батьку за личко рум'яне

Ой посунув пан Каньовський таляриків бочку
Оцеж тобі старий Бондар за хорошу Дочку |(2)