Умліла в холоді душа, не розумію ті слова
Розбитим склом вони летять, а пісня в тім не ожива.
Згасає полум'ям життя і та чарівна мить зникає,
Бо наші стомлені серця до не живих пісень звикають.

Приспів:
Благословенна моя співана родина,
Над водограєм буйно квітне черемшина,
Той цвіт кохання збереже червона рута,
Вогонь калини віднайде біду і скруту.
А чорнобривці будуть завжди повертати,
Думками в край де колисала рідна мати.
На цілий світ, мов зіронька єдина,
Дзвінких мелодій - моя співана родина.

Лунає пісня, а душа в очах сльозою не бринить.
Біди людської не втіша і птахом в вирій не летить,
Там на вершинах полонин, в полях де льон цвіте так синьо,
Надія, віра і любов шанують пісню солов'їну.

Приспів.