На схилах Дніпра, де Аскольда могила,
Збиратись гуртом ми в дитинстві любили:
Блакитне повітря і жовтеє листя –
Там спогади й мрії переплелися.
Дерева шепочуть там про минуле,
Яке не забулося, не промайнуло,
І б’є джерело священне та чисте –
Його вже ніхто не засмітить навмисно!

Приспів:
Києве, вічно світи,
Хай золотом сяють на церквах хрести!
Ти нам – як батько, як рідна мати,
Ти – серце народу, який не зламати!

З гори Володимир нам дивиться в вічі,
"Свій рід пригадайте!" – він мовчки нас кличе,
І Лавра у серці надію здіймає:
Вже досить нам горя – нас щастя чекає!
Дніпровськії кручі – то гордість і сила,
Звідсіль усю Київську Русь охрестили!
У вирій думок тут щораз поринаю,
І мрію про землю вільну безкраю.

Приспів (2)