Замріюсь на хвилину,
Полину сизим птахом крізь віки
У ті часи билинні,
Як їздили за сіллю чумаки.
Там битими шляхами
Вози котились у далекий світ,
А ген, над головами,
Мов килим, простелявся зорецвіт.

Свята земна потреба
Вела людей у ту далеку путь.
Здавалося, по небу
Вони, мов білі лебеді, пливуть.
І задивившись тихо
В незвідану блакитну далину,
Вони собі на втіху
Складали диво-пісню неземну.

Приспів:
Куди ведеш, Чумацький шлях?
Твій слід згубився у віках,
Кінця і краю не знайти
Дорозі в зоряні світи.
Куди ведеш, Чумацький шлях?!
Тривога б’ється у серцях.
У наших думах і піснях
Лишився ти, Чумацький шлях,
Чумацький шлях.

Віки у даль майнули –
Ріка часів не знає вороття.
Ми до зірок сягнули
І ми збагнули, в чому суть буття.
Вона у тім корінні,
Що нас веде додому звідусіль
Під небо України,
Де чумаки розпорошили сіль.

Приспів