Завмирають слова на папері
Самота зазирає до вікон
У провулках буденних феєрій
Я не знаю цього чоловіка

Ніч ковта кольорові пастелі
Дрімота на солоних повіках
У замріяно-білій постелі
Я чекаю цього чоловіка

Пересуди видряпують двері
У долонях спокуса велика
В хуртовині незнанних містерій
Я кохаю цього чоловіка

Я кохаю цього чоловіка... |(2)