Візьміть, майстрине, найясніше полотно,
Що вибілене сивими димами,
Зігрійте, мов дитяточко, його
Руками вмілими, молитвами, піснями.
Нехай стьожки лягають у рядок
І хрестиком сплітаються мотиви...
Майстрине, вишийте печаль своїх думок
І тихі сльози пізньої години.

Приспів:
Руки золоті в народної майстрині,
Серце золоте, просвітлене чоло...
Вишиваєте ви долю України
І не пересохне правічне джерело!

Літа збирали ви улітку й навесні,
Ви їх спрядали золотом осіннім
Й душа, кудись блукаючи вві сні,
Знову удосвіта приносила їх в сіни.
А ті роки – настояне вино
З блакитним небом, терпкими квітками...
Візьміть, майстрине знов до рук ви полотно
Та й долю свою вишийте нитками!

Приспів.