Вступ: Em Am (2)

Із далEmеких віків та із сB7ивих давнEmин
Люди вGірять, що Правда на свDіті живGа.
І шукCати ту Правду пEішов не одAmин,
Та нCіхто не вернувсB7я назEmад.

Раз зібрався в дорогу один чоловік,
Кинув рідних і дім, кинув все - будь що будь...
Обійшов цілий світ - і минув його вік...
Нелегкою була довга путь.

Приспів:
Та він вCірив, що Правда на свGіті жива,
МолодCа, неземної красGи, як богE7иня.
Свято вAmірив, що Правда - не прEmосто слова,
Що нікCоли вона нB7е загEmине.

І зустрілась бабуся - потворна й страшна,
Вся у зморшках і шрамах, сліпа і беззуба -
То й була ота Правда, яку він шукав,
Що у битвах знайшла свою згубу.

І заплакав з гіркої розпуки старий:
"Люди вірять, що ти - молода і прекрасна.
Як я їм розкажу, що я правду зустрів
Таку кволу, стару і нещасну?"

Ну, а Правда на те усміхнулася криво:
"Ти дитячу їх віру в серцях не души.
Можна все у людей відібрати... крім віри -
А тому ти їм просто... збреши...

Приспів:
Ти скажи їм, що Правда на світі жива,
Молода, неземної краси, як богиня.
Нехай вірять, що Правда - не просто слова,
Що ніколи вона не загине."

Програш: Em Am (4)

------------------------------------------
Акорди (варіант 2, в тональності "Am"):
Із далAmеких віків та із сиEвих давниAmн 
Люди вCірять, що Правда на свGіті живCа.
І шукFати ту пісню пA7ішов не одDmин,
Та ніхтAmо не вернEувся назAmад.

...

Приспів:
Та він вFірив, що Правда на свCіті жива,
МолодFа, неземної красCи, як богиня.
Свято вDmірив, що Правда — не прAmосто слова,
Що нікDmоли вонEа не загAmине.