Де твоя впевненість? стріляй, розплющуй очі.
Не осідай на дні, вже дні давно коротші.
А я в мурашнику провулків заблукаю...
Наш світ коробка, світ жорстокості й відчаю.

Так я відчуваю...
Там, де серце, – іржавію...
В очах моїх двоїться.
Стріляй! спини це, не бійся.

Де твоя зваженість? не кидай долі зброю!
Ще не кінець, достатньо шансів для героїв.
Вмирали ми не раз, ні разу – воскресали.
Простягуй руки, щоб земля тебе всотала...

Де твоя впевненість? стріляй, я не здригаюсь.
Прийшов, як миші тінь, що світло затуляє.
Ти, як листок зогнилий, до землі прилипнув –
І я не жертва більше, я – твоя провина.