Невже це все? Невже це все?
Я сам – тебе немає... Ніч ця зі мною грає...

Тут вже не пахне твоїми косами
Не нагодуєш мене вже сльозами
Я відтепер навічно сам під небесами
В голові моїй одне й те саме...

Тут я і самотність зі мною...
Ця ніч буде німою...
Наступна буде такою ж. Сам!

Зорі мої повірте мені
Темрява вповзає в очі. Думи мої – ну наче топчуть.

Не буде ніколи смаку того,
Не побачу більше неба зоряного,
Не дочекаюсь вечора зимового,
Може відчую скоро дотик поцілунку крижаного.

Я неначе мертвий, але я знаю, що живий.
Ніч ця така вперта повторює постійно – рий!

Ніч настає, сиджу сам...
Ніч настає, сиджу сам один я.
Я досі тут – ти вже там.
Ти вже там, а!

Я відтепер сам один.
Всмоктую безмежність рутин.
Єдина мета – часу плин
Єдина мета, Моя!