Місце, де немає у людей обличчя,
Місто, де загублені люди мають свої звички...
Маленький хлопчик ходив шукаючи знайомі образи
Поміж сотні невідомих персон і це не сон,
Як здавалося спочатку історії.
Моя розповідь для тих, хто цінить поняття "воля"!
Це місто, де людям це поняття невідоме,
Працюють, щодня вмираючи від втоми,
Люди без особистості з питанням – "хто ми?"
Місто без визначених координат на карті,
Де темно і похмуро, де просвіту сонцю немає,
Для освітлення приміщення запалюють свічки в хаті.
Коли скінчиться цей жах – ніхто не може знати.
Але маленький хлопчик продовжував шукати далі скарб нації.
Для виходу з цієї ситуації було затрачено багато засобів і сил...
Пил в очі, щоб ніхто не зміг побачити із цього міста вихід...
Цікаво чи хлопчик був справжній чи їхньої уяви плід...
Хлопчик йшов вперед, зливаючись із тінню...
А силует його зменшувався, поступово зникаючи безслідно...

Приспів:
Ти не знаєш "як" і ти не знаєш "де"
Ти йдеш крізь темноту, шукаючи себе,
Багато, хто шукав... але не факт, шо знайде...
Тебе чекає місто загублених людей...