Ми бачили страх і небо під ногами
Та мрії мої залишилися з нами,
Весь світ помер, не віримо нікому,
Всі друзі - фальш, лиш ми самі у ньому...

Істерики, сльози, поламана доля,
І я проклинаю себе мимоволі,
Кричу і ридаю, а ти ледве чуєш,
Скривавлені сльози в думках намалюєш...

Повітряні змії літають у небі,
Слова так безглуздо лягли на папері,
Тіла у закритому просторі тануть
І мрії боротися знов перестануть...

Та рано чи пізно все стане на місце,
І ми закохаємся в зелене листя,
І ти прошепочеш: "Я знов кохаю..."
А я промовчу, бо і так усе знаю...