Ми всі кролики
В смердючій клітці,
Ми можем дихати,
Не маєм, що їсти.
В нас вбили бажання
Рухатись далі,
Бо це суперечить
Суспільній моралі...

Ми всі кролики
В смердючій клітці,
Ми все розумієм,
Не можем сказати,
Вони всі великі,
Розумні і гарні,
І ми проживаєм
У їхніх сандальках...

Не хочеш - не дихай,
Боїшся - вмирай,
Бо ти - тільки м'ясо,
Для тебе це рай.
Порубана совість,
Поламаний я,
Тепер тільки ми,
Мовчи і вмирай.

Колись прийде момент -
Ти вийдеш із клітки,
Тебе понесуть,
Щоб тихо прибити.
А потім всім скопом
Тебе будуть їсти,
Бо ти - просто м'ясо
З смердючої клітки.

Я не думаю, що хтось
Хотів бути кращим,
Всі просто хотіли
Бути вверху,
Щоб зверху дивитись,
Як ти будеш жити
З заклеєним ротом,
Хотіти до них.

Бо ти - тільки кролик
З смердючої клітки,
З заклеєним ротом,
Не маєш що їсти.
Ти просто забавка
В дитячих руках,
Мовчи і кивай,
Колись буде рай.