Ой покрились білим снігом полонини,
Десь поїхав хлопець милий з Буковини.
На прощання дав дівчині синю чічку, |
Сам пропав, неначе камінь в бистру річку... | (2)

Ой, заплачеш, моя мила, ой, заплачеш,
Бо мене уже ти більше не побачиш,
Йшов шукати ліпшу долю в чужім краю,
А тепер тут на чужині пропадаю.

Ой, між горами трембіта трембітає,
Із-за гаю гайвороння вилітає.
Дівчинонька плаче, хлопця виглядає,
Тільки милий із чужини не вертає.

Розцвіла весняним цвітом Буковина,
Довго ждала - не діждалася дівчина...
Залишив на згадку милий синю чічку, |
Сам пропав, неначе камінь в бистру річку. | (2)