Невисоко сонце сходить,
Не низько заходить,
Аж там милий щовечора
До другої ходить.

"Навчилась ня, дівчиночко,
По ночах ходити,
Ще нявчи ня, дівчиночко,
Шлюбну жінку бити."

"Іди, іди, Івасюньку,
Напийси горілки
Та як прийдеш до домочку,
Вчепися жінки."

"Як буде вона питати,
Ци лужко стелити,
Мовчи мовчи, радна душко,
Бо йдеш в землю гнити."

Тогди зачав Івасюньо
Свою жінку бити,
Єго жінка Марусенька
Стала ся просити:

"Пусти мене, Івасюньо,
Хоч на годиночку,
Най хоть возьму погодую
Малу дитиночку."

"Тогди будеш, Марусенько,
Дитя годувати,
Як піду я до Дунаю
Ножі полокати."

Всі сусіди добрі були,
Дали мамці знати:
"Іди, іди, стара мати,
Доньку поховати."

Тогди пішов Івасюньо
До свої дівчини:
"Втвори, втвори, дівчинонько,
Нема вже дружини."

"Твоя жінка файна добра
Господиня була,
Я до тебе, Івасюньо, |
Лиш пожартувала..." | (2)