Ніби не вода ніби не витікала
Не збивала з ніг не холонула на камінні
Лише закинутий на хідники під
Аритмічну музику і веселі піднебесся
Я знаю – годі щось винести із такого досвіду
І незалежні радіостанції першими сповіщають
Про наближення міста

Ніби і справді не лишилось слідів
І пам’ять ніби не вода і не холоне глибоко в тілі
Любов до великих населених пунктів
Ніби любов до дерев що ростуть незалежно від тебе
Говориш собі засинаєш непомітно
І очі закочуються під повіки
Наче згублені іграшки