Повернися, соловейко,
Та й до мого саду,
Чи над вечір, чи раненько,
Буду тобі рада!

В тім не тільки вишні
По тобі сумують,
Тут гублю у щемній тиші
Я себе самую.
В тім саду уже давненько
Ніхто не співає.
Повернися, соловейко,
Я тебе благаю.

Повернися, соловейко,
Мій сердечний друже!
Чи над вечір, чи раненько,
Рятуй мою душу!

Поруч тебе зупинюся
У святім причасті,
Твоїй пісні уклонюся
За хвилини щастя,
Ти повідай, що у краї
Ти почув, побачив,
А я тобі підспіваю,
Я тобі підплачу.

Повернися, соловейко,
Та й до мого саду,
Чи над вечір, чи раненько,
Буду тобі рада!
Повернися, соловейко,
Мій сердечний друже!
Чи над вечір, чи раненько,
Рятуй мою душу! Рятуй мою душу!

Повернися, соловейко,
Та й до мого саду,
Чи над вечір, чи раненько,
Буду тобі рада! Буду тобі рада!

Чи то правда, що на довго
Ти мій сад полишив,
А чи стане в нашім домі
Хоч колись тепліше?
Подивися, як на вітрі
Розгойдалась вишня,
Я сама не йму вже віри,
Де святе, де грішне...